Юридична боротьба за рівне право на збройний захист. Підсумки 2018

На початку нового року нашої спільної юридичної боротьби за право на збройний захист бажаємо поділитися підсумками та досягнення 2018 року.

Минулий рік вивів нас на вищий рівень, де вже вирішується не тільки питання права на зброю, а взагалі у якій країні ми живемо. Бо відповідь на наше зброярське питання має показати, чи вважають найвищі органами влади Україну республікою, у якій панує закон, чи може наша країна для них все ще є диктатурою, де правлять незаконні міліцейські інструкції.

Немає закону – немає кари

Нагадаємо, що мета нашої справи – щоб в Україні право володіння зброєю було врегульоване законом, якого парламент до цього часу не ухвалив. Натомість, на цей час обіг зброї регулюється незаконною міліцейською інструкцією.

Разом з тим у Кримінальному кодексі є стаття 263, яка передбачає суворе покарання (3 – 7 років) за поводження зі зброєю без передбаченого саме Законом дозволу. І хоча закону, який визначає дозвільний порядок обігу зброї нема, держава продовжує карати за його порушення. Тому основні зусилля нашої юридичної боротьби зосереджені на припиненні цієї ганебної традиції.

Відразу на початку 2018 року суддею Печерського суду Києва Олегом Білоцерківцем було ухвалено перший виправдувальний вирок у кримінальній справі про незаконне поводження зі зброєю (ст. 263 КК). У вироку констатовано, що не може бути покарання за порушення неіснуючого порядку з підкріпленням такої позиції практикою Європейського суду з прав людини та Верховного суду України.

Цей вирок став результатом використання стороною захисту позиції, яка була напрацьована в нашій юридичній боротьбі, зокрема, у справі Дениса Дубровського.

На сьогодні вже маємо близько десятка виправдувальних вироків, постановлених судами в різних регіонах України, в основі яких покладена позиція, що не може бути покарання за порушення чогось, що не заборонено законом.

Особливо цінний виправдувальний вирок, ухвалений судом присяжних, бо суд звершено за безпосередньої участі народу. Присяжні вирішили засудити обвинуваченого за кількома тяжкими статтями, але виправдати у незаконному поводженні зі зброєю через відсутність закону.

Та мабуть найважливішим моментом 2018 року у протидії покаранню без закону було постановлення Верховним судом рішення про передачу кримінальної справи за статтею 263 Кримінального кодексу на розгляд Великої палати.

Бо важливо, що судді Верховного суду визнали існування виключної правої проблеми, вирішення якої необхідне для утвердження принципу права, що ніхто не може бути покараний за порушення чогось, що не заборонено законом.

Без перебільшення перед Верховним судом стоїть хоч і просте, але водночас дуже складне питання. Бо те, що не можна карати за порушення неіснуючого закону зрозуміло навіть без юридичної освіти. Але, що тоді робити з десятками тисяч засуджень за зброю без закону? І що робити з безкарним обігом зброї у країні, де триває війна? Принаймні до тих пір, доки парламент не ухвалить відповідний закон, який буде підписано президентом та опубліковано.

Отже, зброярське питання посадило Верховний суд на шпагат, встати з якого можливо лише дотримуючись принципу права: Fiat justitia et pereat mundus. Бо нехтування принципами права, закріпленими в Конституції заради будь-якої доцільності, навіть такої благої, як безпека громадян, може мати катастрофічні наслідки.

Також 2018 показав, що проблему покарання за зброю вже офіційно визнають прокурори ГПУ. Бо раніше, щоб карати людей за зброю їм було достатньо лише статті 263 в Кримінальному кодексі.

Трішки 2018 рік полоскотав наші з вами нерви в кінці травня, коли Верховний суд в своєму рішенні написав, що слово “закон” в статті 263 має розширене тлумачення, яке включає в себе не лише закони, але й інші нормативні акти. Хоча, сміливості прямо назвати міліцейську інструкцію законом Верховному суду не вистачило. Така позиція очевидно мала продовжити життя традиції покарання без закону.

Проте, вже у листопаді 2018 року принижувати Конституцію і нас з вами, шляхом зрівняння законів з підзаконними актами, не допустила палата Верховного суду, яка розглядає адміністративні справи. В постанові Верховного суду викладено висновок, що: “Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це – нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України”.

І вже під кінець 2018 року, як подарунок від святого Миколая, ми отримали чергове рішення суду про повернення прокурору обвинувального акту за статтею 263 КК через відсутність у ньому посилання на закон. Цього разу нашу позицію утвердив Герцаївський суд Чернівецької області, відмовившись розглядати обвинувачення проти кіборга Барса.

МВС продовжує жити окремо від Конституції 

Іншими не менш важливими напрямками юридичної боротьби спільноти є судові провадження в оскарженні незаконних актів, якими керується МВС і примушує громадян до їх виконання.

Так, в різних інстанціях тривають провадження

• Проти Мінюсту щодо неналежного ведення реєстру НПА, зокрема не виключення з нього Наказу МВС 622; 
• Проти КМУ щодо не приведення у відповідність до Конституції і різних законів Постанови № 576 “Про затвердження положення про дозвільну систему” ; 
• Проти Верховної Ради щодо Постанови “Про право власності на окремі види майна” 1992, яка живе окремо від свого закону “Про власність”, який втратив чинність ще 2007; 
• МВС і КМУ, які ліцензійними умовами для підприємств, вирішили ліцензувати і громадян, які лише вирішили оглянути зброю в магазині.

Зокрема, апеляційний суд зобов’язав внести зміни в Постанову КМУ № 1000 і поки Верховний суд повернув справу на новий розгляд, ми встигли зобов’язати МВС і КМУ виконати рішення апеляційного суду. А якби було підприємство, якому затягують чи не видають ліцензію, то могли б оскаржити в цих ліцензійних умовах і необхідність отримувати “дозвіл на ліцензію”.

Глобально – вся боротьба ведеться за утвердження авторитету нашої Конституції та зміну правосвідомості як громадян, так і правоохоронц

ів:перші мусять розуміти, що за закон треба боротися, другі – зрозуміти, а що, зрештою, вони охороняють.

Попереду ще довгий шлях, але рух став можливий завдяки людям, готових боротися, та людям які фінансують цю боротьбу. 

Нагадаємо, що основні справи це:

• справа реконструктора Дубровського (незаконне виготовлення дульнозарядних макетів, ст. 263-1 КК); 
• справа кіборга Барса (за гільзами в авто інкримінували зберігання зброї); 
• справа Сударікова (місцева дозвільна свавільно скасувала дозвіл, бо Сударіков відмовився пускати до квартири о десятій вечора на перевірку сейфу). 

Детальніше про перебіг справ та плани на 2019 звітуємо в ФБ групи фундаторів юридичної боротьби. Всім дякуємо за підтримку!

Автор: Микола Ореховський
Адвокатське об’єднання «Ореховський та Коломієць»