В Україні зброя має бути не лише для самозахисту, а й для стримування держави

31 березня в Українському кризовому медіа-центрі відбувся прес-брифінг “Право на збройний самозахист в Україні” на тему затвердження на законодавчому та Конституційному рівні права громадян на збройний захист. 

Пропонуємо вам кілька тез з дискусії.

Георгій Учайкін, голова наглядової ради «Української асоціації власників зброї

В майбутніх картах Європи деякі політичні гравці вже стерли фактично Україну у тому вигляді, в якому вона є. У тих кордонах вона не зможе існувати. На превеликий жаль, сьогодні вона є об’єктом великої політичної гри і єдиний сценарій, який може зламати ситуацію – це тільки законодавче затвердження на найвищому рівні конституційного права громадян України на власний захист та захист територіальної цілісності своєї країни

Загрози, які виникли на території Європи, зобов’язують українців дивитися не просто на роки, а на сторіччя вперед. І єдиною гарантією, особливо в умовах політичної кризи і нестабільності є затвердження в Конституції права на збройний захист.

Відповідна петиція у рекордний строк набрала необхідні 25 тисяч голосів. Питання зброї, підняте у петиції, є вторинним, головне тут – право громадян України на збройний самозахист. За потреби, можна провести референдум із цього питання.

Ольга Буткевич, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин

Це може означати, що в суспільстві назріла потреба законодавчого урегулювання […] різноманітних питань, пов’язаних із вогнепальною зброєю

На сьогодні провести відповідний референдум неможливо, оскільки є окуповані території. І саме з цієї причини ми не можемо внести зміни до 1 розділу Конституції України, які регламентують дію, місце норм міжнародного права, адже саме міжнародне право, міжнародний правовий захист прав людини встановлює найбільшу планку захисту людської особистості.

У світі є три Конституції, які безпосередньо передбачають право на збройних самозахист, і вони знаходяться поза системою прав людини, яка існує в рамках Ради Європи.

При цьому світова практика свідчить, що питання збройного захисту поширюється переважно на життя і здоров’я, але не поширюється на власність. Нині нагальним є прийняття законодавства про цивільну зброю, яку можуть мати громадяни, і воно має базуватися на цінності прав людини на життя.

Основою законодавства України, яке є абсолютно необхідним, про зброю, має бути право людини на життя і врахування міжнародних зобов’язань України. Повірте, більше ніж 60% з яких наша держава не дотримується, з тих, що взяті сьогодні. Давайте не набирати нових потенційних порушень.

Михаїл Берегой, консультант Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова

У Молдові проблема циркуляції нелегальної зброї була вирішена за допомогою амністії. Тобто, якщо зброя здається добровільно, то цю особу не притягають до відповідальності. Сама ж зброя потім утилізується.

Водночас це питання не є однозначним: якщо зброю забороняти – все одно нелегальна зброя існуватиме для самозахисту, проте, якщо й дозволити вільне володіння, теж можуть бути інциденти.

Ми змінили наше бачення – від соціалістичного на капіталістичне бачення, в прямому смислі слова. І основна відмінність – це повага приватної власності. Для того, щоб ця повага була, кожен громадянин має право на захист своєї приватної власності, себе і своєї родини.

Всеволод Речицький, член Конституційної Комісії, експерт Української Гельсінської групи з прав людини

Головна причина чому ми не озброєні – тому що у нас соціалізм. Якби влада вирішила, що ми переходимо у капіталізм, такі питання як озброєння людей вирішуються практично автоматично.

Україна заслуговує конституційної фіксації права на зброю, тому що Україна специфічна країна, вона не захищена жодним НАТО, вона претендує бути форпостом західної цивілізації […], але у нас немає жодних «парасольок», тобто ми не захищені.

Попри те, що право на зброю виписано в трьох Конституціях світу, згадування про неї є у дещо більшій кількості головного закону країн. Інакше кажучи, більша кількість країн має право на зброю просто на основі чинного законодавства. Зокрема, йдеться про країни Прибалтики, Молдову, частково Канаду і Британію, а також США, Швейцарію, Ізраїль та інші.

В Україні право на зброю повинно мати політичний контекст, а не тільки особистісний. Тобто, це має бути не лише зброя для самозахисту, це має бути зброя для стримування держави, і держава має побоюватися своїх громадян в розумних межах. Тому що держава, яка є безконтрольною, а Україна чудово на собі це відчула, є найбільш загрозливим суб’єктом.

Не хулігани знищили під час Голодомору 3,5 мільйона українців і не хулігани знищили татар, яких депортували… Будь-яка держава може бути небезпечною, до того ж слов’янські держави схильні до тоталітаризму.

Мат’ю Крітмен, консультант з прав людини, позаштатний експерт Інституту міжнародного права та політики

Самозахист має право на існування. Коли у США траплялися випадки масових убивств навіть із зареєстрованої зброї. Загалом же, у темі збройного самозахисту передусім слід виходити з питань верховенства права.

З повним відеозаписом прес-брифінгу “Право на збройний самозахист в Україні” ви можете ознайомитись тут.