Розпочато першу спробу демонтажу фундаменту незаконного врегулювання обігу зброї в Україні

Сьогодні у Вищому адміністративному суді України зареєстровано позовну заяву до Верховної Ради України, з метою визнати незаконною Постанову ВРУ “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.1992 в частині, що встановлює перелік видів зброї, яка може бути у власності та вік, з якого громадяни можуть набувати зброю у власність.

Як уже не раз зазначалося у наших блогах, тільки цією Постановою ВРУ та Інструкцією МВС № 622, а не Законом(!), як того вимагає Конституція та Цивільний кодекс України регулюється порядок володіння, користуванні і розпоряджання цивільними особами вогнепальною зброєю.

Після того, як небайдужому до права на збройний захист молодому патріоту в одному із зброярських магазинів Києва відмовилися продати вогнепальну зброю, з’явилася підстава оскаржити Постанову ВРУ.

Справа в тім, що хлопцю нещодавно виповнилося 18 років, він набув повну цивільну дієздатність і захотів реалізувати своє право придбати таку річ, як зброя.

Однак, його право незаконно обмежує Постанова ВРУ “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.1992 і ось чому:

Відповідно до ст. 8 Конституції України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням принципу верховенства права ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено Конституцією, законами та нормативними актами, які прийняті на їх підставі. Це також означає, що ніхто не може бути примушений робити те, що передбачено законодавством, яке суперечить принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

При цьому, не існує закону, який би встановлював обмеження для набуття зброї в приватну власність, зокрема на підставі дозволу.

Відповідно до п. 7 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються правовий режим власності.

В новому тлумачному словнику української мови під “режимом” розуміється: 1) точно встановлений розпорядок; 2) система заходів і правил, запроваджуваних для досягнення певної мети; 3) певні умови, необхідні для забезпечення існування чого-небудь.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що правовий режим власності – це сукупність умов, які необхідні для забезпечення існування правового інституту власності. Тобто, всі  норми, які встановлюють умови і порядок набуття, володіння, користування і розпорядження майном як власністю повинні бути визначені саме законом.

Відповідно до п. 1 Перехідних положень Конституції закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Оскаржувана Постанова прийнята на підставі ст. 13, 28, 45 Закону УРСР “Про власність”, яким передбачалося, що законодавчими актами України може бути  встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

20 червня 2007 року повністю втратив чинність Закон УРСР “Про власність” на підставі закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27  квітня 2007 року.

Отже, закону, який би встановлював правовий режим власності на зброю, зокрема, і будь які обмеження щодо придбання зброї, на теперішній час – немає. Позаяк, Закон УРСР “Про власність” втратив чинність в 2007 році, а Цивільний Кодекс України передбачає вільний обіг речей, крім обмежень, встановлених законом.

Згідно статті 177 ЦК об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Отже, зброя є об’єктом цивільних прав у відносинах між фізичними і/або юридичними особами.

Статтею 178 ЦК встановлено, що:

1. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

2. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

3. Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

На теперішній час закону, яким би обмежувалася оборотоздатність зброї немає.

Таким чином, зброя, як річ, може вільно перебувати в цивільному обороті.

Обмеження підзаконними нормативно-правовими актами оборотоздатності речей є незаконним. До речі, обіг радіаційних речовин, про які є посилання в Постанові, вже станом на 1995 рік було врегульовано щонайменше двома законами.

Всі юридичні документи готуються за кошти фундаторів ініціативи з юридичної боротьби за право на самозахист та права власності на зброю.

Автор: Микола Ореховський
Адвокатське об’єднання «Ореховський та Коломієць»