Георгий Учайкин расскажет все об оружии

Пистолеты, револьверы, ружья – у каждого настоящего мужчины эти “игрушки” вызывают повышенный и далеко не праздный интерес.

На сегодня в Украине приблизительно 5 млн. человек имеет оружие, но из них 3 млн. владеют им нелегально. Почему? Причина очень тривиальна: в Украине до сих пор отсутствует закон “Об оружии”. И даже травматические пистолеты доступны только избранным.

30 марта в 15:00 в студию tochka.net председатель наблюдательного совета Украинской ассоциации владельцев оружия Георгий Учайкин и расскал, почему короткоствольное нарезное и даже  травматическое оружие не доступно рядовым украинцам. А  также поведал, стоит ли вооружаться и насколько сложна процедура оформления разрешения на оружие.

Гордон: Вот вы создали ассоциацию владельцев оружия в “безоружной” стране. Есть ли смысл?

Георгий Учайкин: Доброго дня.
Досить провокативне питання. По-перше, давайте визначимось з тим, що таке «неозброєна» країна. Українці мають зброю – вони мають її легально і мають її нелегально. Легально мають приблизно 2 мільйони одиниць зброї, нелегально – володіють ще 3 мільйонами одиниць зброї. Не можна казати, що зброї нема – зброя є. На жаль, тільки завдяки роботі таких структур, як наша Асоціація і може бути зсунуте з місця питання про прийняття в країні Закону «Про зброю». Трошки некоректно використовувати термін «неозброєна» країна. В країні приблизно 800 тисяч мисливців, біля мільйона людей просто володіють зброєю для занять спортом або для самозахисту, існує багато зброярських магазинів. В будь-якому випадку країна озброєна – ми маємо з цим змиритися. Єдине – у нас дійсно не узгоджене питання взаємодії між власниками зброї і законодавством, немає Закону «Про зброю», який конче потрібен.

Сергей: Георгий, в разных странах разная практика по доступности оружия рядовым гражданам. Опыт какой из стран по вашему мнению является наиболее близким для Украины?

Георгий Учайкин: Перш за все, слід зазначити, що дуже багато розвинених країн мають Закон «Про зброю». Кожна країна йшла до цього своїм шляхом. Я навмисно зараз не буду коментувати ситуацію зі зброєю в Америці, а я хочу звернути увагу на те, що деякі країни колишнього Радянського Союзу вже мають Закон «Про зброю» – це Молдова, Прибалтика, Грузія. Ці країни приймали цей закон свідомо протягом останніх 20 років, тобто ці закони з’явились приблизно в 94-96 р. Ці закон були фактично частиною інтеграції, наприклад, Прибалтики в європейське суспільство. Це нормально для європейської країни – мати Закон «Про зброю». Інакше і не може бути. Тому мені здається, що саме на досвід Прибалтики і має сенс орієнтуватися. Вони створили нормальну, абсолютно логічну систему підготовки майбутнього власника зброї. Тобто людина, яка хоче мати зброю, має пройти навчання на спеціалізованих курсах, має здати відповідні заліки і після цього, дотримуючись певних умов, вона цією зброєю володіє. Аналізувати інші моделі дуже складно, тому що там закони про зброю існують вже дуже багато років, а нам треба орієнтуватися на тих, хто фактично пройшов цей шлях трошки раніше, ніж ми. І я думаю, що саме на прибалтійські країни нам і слід звернути увагу.

Юра: Чи є хоч якийсь шанс, що закон про зброю буде прийнятий в 2012 році?

Георгий Учайкин: Жодного шансу, що цей Закон «Про зброю» буде прийнятий в 2012 році не існує. Я можу пояснити, чому. В ВР було «поховано» вже більше 10 законопроектів Закону «Про зброю». Це всім відомо. Останній законопроект подавали в квітні 2010 року, і з того часу про нього всі забули. Цей законопроект недолугий, ми його критикували, ми проти такого закону. Ми проти останнього законопроекту, тому що він передбачає володіння лише травматичною зброєю для самозахисту. Що це означає? Це означає, що буде створена система, за якою наша країна може просто перетворитись на Чикаго 30-х років минулого сторіччя. Я поясню чому. Травматична зброя – летальна, вона вбиває. Кожного дня в Україні людей вбивають з травматичної зброї, звісно, що в жодній статистці ці факти не відображаються, але такі факти є. Я вас запевняю в цьому, у нас є власні джерела інформації. Люди не сприймають таку зброю як знаряддя убивства. І головне – ми не зможемо ідентифікувати цю зброю після скоєння злочину.
Закон «Про зброю» не треба вигадувати, треба просто дозволити українцям володіти короткоствольною нарізною зброєю. Якщо такий закон буде прийнятий, короткоствольна нарізна зброя не буде продаватись як картопля в магазині – це просто неможливо. Ще на в’їзді в Україну про нею вже буде відома вся інформація. Потім вона обов’язково потрапить до науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, де вона буде відстріляна, буде чітко зрозуміло, хто з продавців забрав її до себе і хто її буде продавати – це перше. По-друге, передувати володінню будь-якою зброєю взагалі має система підготовки майбутнього власника зброї. Вона трошки схожа на систему підготовки майбутнього водія, тобто мають бути курси. Перш за все, на нашу думку, на цих курсах має знаходитись медичний працівник, який буде засвідчувати, що людина не має протипоказань для володіння зброєю. Тільки після цього людина може бути залучена до навчання. Далі ця людина має вивчати Закон «Про зброю», вивчати Кримінальний кодекс України, щоб чітко розуміти, що таке самозахист, вивчати Адміністративний кодекс, щоб розуміти, як треба зберігати зброю і яке покарання передбачене за те, що він не заховає цю зброю в сейф, вивчати надання першої допомоги постраждалому. За правилами будь-якого законодавства після того як відбувся факт нападу і захисту, треба викликати «швидку» і поліцію – це обов’язково. А до цього часу треба надати першу допомогу постраждалому. Має вивчати матеріально-технічну частину зброї, здати всі внутрішні заліки і тільки після цього йти на екзамен в міліцію. І тут важливий момент: в багатьох країнах навчання і екзамени рознесені, тобто навчають одні, а приймають заліки – інші. Це ламає корупційну модель. Курси не можуть видати ліцензію, тому що ліцензію видає поліція або міліція. Так само міліція не може видати ліцензію за хабар, тому що навчають зовсім інші. Ці структури постійно між собою конкурують і за рахунок цього відбувається нормальне навчання. Саме такі норми мають бути прописані в законі.
І друге: а хто зацікавлений в цьому законі? Це власники зброї – ми добре розуміємо, що такий закон потрібен, ми хочемо знати свої права і обов’язки. Це родичі тих сотень тисяч людей, які загинули під час нападів. В Україні шалена статистика – це щонайменше 6 тисяч людей в рік. Треба спитати у родичів цих людей: хотіли б вони мати зброю, чи не хотіли б? Це зацікавлені. Я спілкувався з прес-службою МВС, там сказали, якщо законодавці приймуть закон – ми його будемо виконувати. У нас законодавчий орган – це Верховна Рада. Так трапилось, що я знайомий з деякими народними депутатами. Жоден з них не може сказати мені, що він не має нагородної зброї. Тобто всі наші законодавці вже нагороджені бойовою короткоствольною вогнепальною зброєю – свої проблеми вони вже вирішили і вони не зацікавлені в тому, щоб цей закон був прийнятий. Поодинці ти розмовляєш з кожним з них: так, дійсно час приймати цей закон, але коли вони збираються разом – чомусь закон не приймається. Це ми бачимо не тільки з цим питанням. Тому, я думаю, що Закон «Про зброю» не буде прийнятий в 2012 році, тому що цей парламент його просто фізично не здатен прийняти. І плюс іде маніпулювання свідомістю українців: постійно нав’язується думка, що володіння зброєю – це погано, всі будуть один одного вбивати. Ну скажіть мені, чому ж не вбивають зараз з мисливських рушниць, яких у нас мільйони? Тому що всі розуміють, що за це треба буде відповідати.

Сергей: Георгий, каким оружием владеете лично вы?

Георгий Учайкин: Я володію двома одиницями зброї – мисливською версією автомата Калашникова і помповою рушницею. І підходив я до цього суто з практичної точки зору – ці два інструмента дозволять мені вирішити будь-яку задачу. Я не полюю, дуже рідко з’являюсь на майданчиках, щоб постріляти по тарілках. Я знаю, що ця зброя мені знадобиться тільки в тих випадках, коли мені прийдеться захищати родину.

Сергей: Какая модель короткоствольного оружия является вашей любимой?

Георгий Учайкин: Для того, щоб закохатися в якусь конкретну модель зброї, треба постійно її використовувати або мати можливість порівнювати. Я б віддав перевагу Beretta – вони важать 425-450 гр., їх зручно носити приховано, вони не будуть заважати. До речі, їх дуже багато в країнах Прибалтики, особливо дівчата ходять саме з ними і добре себе почувають.

Сергій: Можете розповісти про способи покращення стрільби з пневматики?? чи це залежить від фізіологічних чинників людини?? і яким чином найкраще налаштувати прицільний пристрій?

Георгий Учайкин: Я мушу зізнатись, що я не дуже добре розуміюсь на пневматичній зброї. Тобто я розумію деякі технічні данні, я стріляв з такої зброї, але в такі нюанси я ніколи не вникав. Безумовно, перш за все, потрібні фізіологічні данні, потрібно тренуватися, слідкувати за власним зором, не вживати алкоголь. Вам треба звернутись до фахівців. В Україні достатньо людей професійно займаються і захоплюються пневматичною зброєю, в них є потужні інтернет-ресурси. Ви можете звернутись до них, вони із задоволенням нададуть професійні поради.

Владимир: Зачем вооружаться, если, судя по новостным сводкам, последствия применения хоть ножки от табуретки против нападающего могут быть плачевны. Понятно, что “лучше пусть 12 осудят, чем 6-ро понесут”, но все-же…

Георгий Учайкин: Складне питання. З одного боку – українцям дозволено захищати себе зі зброєю в руках, звісно, що це має відбуватися за певних обставин. А з іншого – наявність права на захист не може гарантувати адекватної судової практики. На жаль, вся судова практика, яку ми зараз можемо проаналізувати, свідчить про те, що людина, яка захищає себе зі зброєю в руках, – вона апріорі винна. Наприклад, гучний випадок два тижні тому: в Одеській області підприємець Олексій Соколов дав опір чотирьом бешкетникам, які проникли на його територію. На жаль, одного він вбив. Зараз ми очікуємо рішення слідства і рішення суду. Ми хочемо привернути увагу ЗМІ саме до цього випадку. Тому що абсолютно нормальна людина, яка володіє зброєю на законних підставах, яка в своєму житті нікому не заподіяла шкоди, серед ночі виявляє чотирьох хлопців в своєму помешканні. Двоє з цих хлопців вже відбули покарання. Що йому робити? Як йому захищати себе? Він так вирішив проблему – абсолютно законно, нічого не порушуючи. І зараз ми побачимо, як суд вирішить його долю. На жаль, ми не можемо отримати більше інформації, тому що міліція посилається на таємницю слідства, це в них така звичайна практика. Але ми слідкуємо за цим. Це приклад. Нам треба змінювати судову практику, створити перший прецедент на прикладі такої людини як Олексій Соколов. Довести, що він невинний, він захищав власне життя і власне майно. Цього має бути достатньо. Саме відсутність Закону «Про зброю» і породжує такі перекоси.
Захищатися треба, тому що ви нікому не потрібні в лежачому стані, або покаліченим, ніхто не хоче плакати на ваших похоронах – це нікому не потрібно. Треба захищатися, нехай судять – це краще, ніж лежати в морзі. Це моя точка зору, і в принципі вона нормальна і зрозуміла.

Олексій: Пане Георгію, чи не краще було б закріпити право громадянина мати вогнепальну зброю в Конституції? Маю на увазі, прийняти не Закон про зброю, а щось типу американської ІІ поправки?

Георгий Учайкин: Ми взагалі ніколи не кажемо про зброю. Стріляє не зброя, стріляє людина, яка бере в руки зброю і спрямовує на ту чи іншу ціль або людину. Це наше невід’ємне право на самозахист. Хто може позбавити мене життя без мого бажання? Кому це дозволено? Я нічого не порушував і тисячі загиблих теж нічого не порушували – чому хтось має право позбавляти їх життя? Право на життя, право на самозахист – це невід’ємні права. Спілкуючись зі своїми американськими колегами, я для себе зрозумів, що є тільки три речі, за які американці здатні воювати: право на свободу слова, право вільно володіти вогнепальною зброєю, право на приватну власність. Це три кити, на яких вони побудували всю свою державу. З першого права – права на свободу слова – все починається. Друге право – захистити себе і свою родину – це теж ніхто не може відібрати. В Конституції сказано, що ми маємо і можемо захищати себе, але не з’ясовано, яким чином. Про все треба говорити. Якщо немає закону, важко говорити про якісь зміни в Конституції. Завжди треба говорити про права.
Наведу цікавий приклад, який мені розповіли американці: в 2010 році до Нью-Гемпшира приїхав Обама – виступати перед величезною аудиторією. Звісно, що в Америці, як і в будь-якій країні, частина людей любить свого Президента, а частина – не любить. При цьому всі поважають. Так само там був пікет проти політики Обами. Там був чоловік років 50, який тримав величезний транспарант з надписом: «Час полити дерево свободи», натякаючи на відомий вислів, що дерево свободи треба час від часу поливати кров’ю тиранів та патріотів. А на стегні у цього чоловіка – заряджений бойовий пістолет. До нього підходить поліція, яка дуже ввічливо звертається: «А ви не хочете піти з заходу?», на що він відповідає: «А ви не хочете піти геть? Я маю право на свободу слова, я маю право володіння зброєю». І охоронець змушений піти з нічим. І це нормально.

Андрей: Здравствуйте, как часто вам приходится сталкиваться на улице с людьми, у которых есть оружие?

Георгий Учайкин: Складне питання. Звісно, ви можете це визначити, коли людина йде з величезною рушницею, але якщо у людини є ніж або пістолет – ви цього не побачите. Якщо питання в тому, чи направляли коли-небудь на мене ствол – на щастя, ні.
Я не люблю приводити цей приклад, але він з життя і багато хто про нього знає. В 2011 році навесні ми проводили один зі своїх засобів – була величезна кампанія: журналісти, фотографи, фотокореспонденти. З одним фотокором я був до цього трошки знайомий – це Віталій Розвадовський. І він запитав мене, що власне може дати кожному цей Закон «Про зброю». Я відповів, що в Україні величезна кількість людей володіє просто ножами, які можна придбати де завгодно, без дозволу. Зброя потрібна для того, щоб у тебе був шанс, якщо щось трапиться. Пройшло півроку. На жаль, Віталія вбили. Напевно, саме таким ножем, про який я казав. І я не знаю, чи допоміг би йому, наприклад, пістолет. Ніхто цього не знає. Це життя, це обставини, якісь фактори, про які нам невідомо і досі. Але можливо в нього був би той шанс, який дозволив би йому врятуватися.
Не думайте, що Закон «Про зброю» – це щось абстрактне, що стосується тільки власників зброї. Це стосується кожного з нас. Чим більше легально озброєних людей в Україні, тим спокійніше ви будете пересуватись по вулиці, тому що вам зможуть прийти на допомогу. Зменшиться вулична злочинність – це світова статистика і Україна не буде виключенням, як не були виключенням Прибалтика, Молдова і Грузія. Цей закон потрібен, він врегулює облік зброї в Україні. Легальна зброя суттєво зменшить кількість нелегальної зброї. Я чув, що багато абсолютно нормальних людей, які не мають кримінального минулого і не хочуть мати кримінального майбутнього, все ж таки купують зброю нелегально. Чим вони керуються? А як себе захищати, яким чином? Буде в мене пістолет – я врятуюсь, а потім вже буду розбиратись з іншими питаннями. І такі люди є, я думаю, що їх не мало в Україні. Якщо будуть створені можливості придбання зброї на легальних підставах, люди ніколи не будуть купувати зброю нелегально.

Александр: Здравствуйте Георгий. Мне интересно узнать, можно ли в нашей стране получить официальное разрешение на ношение/хранение огнестрельного оружия каким-то обходным путем? К примеру записаться в охотничий клуб или заняться спортивной стрельбой… Варианты стать депутатом или служить в правохранительных оргагах исключаем.

Георгий Учайкин: Навіть в цьому питанні одразу зрозуміло, що якщо ти став депутатом – ти одразу отримуєш зброю.
Насправді в Україні на цей час отримати дозвіл на зброю дуже складно. Мисливські клуби або стрілецькі комплекси не видають дозволи, їх видає дозвільна система, яка існує при МВС. Зараз це стало складніше. Були часи, 10 років тому, коли були корупційні схеми. Зараз все це зводиться нанівець. Зараз таких схем не існує. Всі хочуть дійсно легально отримати цей дозвіл, пройти всі процедури – і це є нормальним.

Артем: Как Ассоциация помогает владельцам огнестрельного оружия в настоящий момент? Участвуют ли юристы Ассоциации в помощи тем, кто воспользовался оружием для самозащиты и сейчас преследуется органами МВД? Да, нет примеры и причины.

Георгий Учайкин: Перш за все, Асоціація опікується долею тих людей, хто є членом Асоціації. Це зрозуміло і це природно. Це наші люди і ми за них «воюємо». На щастя, ніхто з них зброю не застосовував. Це дуже добре і це ще раз свідчить, що легальна зброя застосовується дуже рідко. Були випадки, коли декілька людей були затримані, навіть була одна невдала спроба засудження. Ми допомагаємо. Ми намагаємося вирішити ці питання в законному полі. Ми не є структурою, яка буде когось «відмазувати».
Стосовно інших випадків, бувають такі випадки, коли хочеться просто допомогти. Але зазвичай відбувається так: ми звертаємось до міліції, вони відповідають, що це таємниця слідства. Якщо людина або його родичі звертаються безпосередньо до нас – ми з задоволенням будемо допомагати, будемо використовувати всі свої засоби впливу, включаючи інформацію для ЗМІ і все, що ми можемо зробити за допомогою юристів і адвокатів. Але для цього до нас треба звертатися, ми ж не можемо почути про все.

Глеб: Насколько серьезно, если ваше оружие во время стрельбы заклинило, вы прямо на стрельбыще попросили местного мастера “привести его в чувство”, тот “что-то там переделал” … а потом компетентные органы вам вменяют ст. 263 КК “ношение, хранение, ….. ИЗГОТОВЛЕНИЕ ОГНЕСТРЕЛЬНОГО ОРУЖИЯ …” ?!?!?!?!

Георгий Учайкин: Я так розумію, що це ситуація з життя. Це дуже серйозно. Все, що відбувається зі зброєю, – це дуже серйозно. Ст. 263 КК передбачає від двох до п’яти років ув’язнення за незаконне поводження зі зброєю або боєприпасами. Важливо зазначити, що саме переробка і є одним з основних моментів в цій статті. Що переробляють? Намагаються посилити потужність травматичних пістолетів – ставлять несертифіковані набої, які мають посилену долю суміші, що вибухає. Але не все так просто, тому що треба багато чого зробити, поставити іншу пружину… І що врешті-решт відбувається: якщо потім з цієї травматичної зброї під час захисту когось вбили, то дуже швидко стаття самозахисту може перейти на зовсім іншу статтю – навмисне вбивство. Тому що перероблюючи свій інструмент, ви виходите з законного поля, це більше не є сертифікованим приладом. Ви свідомо вносити зміни, які змінюють технічні характеристики – ви порушили закон, тобто ви намагалися вбити.
Що стосується переробки вогнепальної зброї – у нас досить розповсюджені цивільні версії автомата Калашникова. Мисливська версія позбавлена можливості стріляти чергами, і люди намагаються позбутися таких речей. Але і я особисто, і Асоціація, ми нікому не радимо цього робити. Яким би не було законодавство, його треба обов’язково дотримуватись. Нічого порушувати не треба. Це дуже серйозно.

Александр: Есть ли стрелковое оружие с наведением на цель глазами: посмотрел и выстрелил и точно.

Георгий Учайкин: Є, я знаю таку зброю – це жіночі очі. Іншої такої зброї не існує. Дівчина подивилась очима – і може влучити прямо в серце 🙂
Тільки за рахунок того, що ми кудись подивились, нічого не відбудеться. Ви маєте спрямувати оптичний приціл, або лазерний приціл – все одно людина приймає в цьому участь на якомусь принциповому етапі, коли визначається мішень.

Виталий: какой на ваш взгляд лучший ствол травматик находящийся в продаже на теретории Украины. спасибо за ответ)))

Георгий Учайкин: Я вже продемонстрував нашу позицію по відношенню до травматичної зброї. Тому рекламувати нічого я не буду, вибирайте самостійно. Існують потужні ресурси – звертайтесь до них, там є величезна спільнота, яка цим захоплюється, вони обов’язково щось порадять. Або зайдіть в зброярський магазин.

Tolik Toshu: 0rozkazatit pro zakony v Ukrajini pro prodazh skorostriliv i hlushnyky??

Георгий Учайкин: Напевно мається на увазі автоматична зброя. В Україні автоматична зброя не продається, максимально можна мати полуавтоматичну зброю. Глушники не заборонені. Тобто всі, хто продають та купують ці глушники, керуються простим правилом: те, що не заборонено, те дозволено. Але слід зазначити, що полювати з глушником не можна. Якщо вас побачать в мисливському господарстві з рушницею, на якій встановлено глушник, ви будете розглядатися як браконьєр, з усіма наслідками, які з цього виходять – адміністративне покарання, можливо, конфіскація зброї, можливо, навіть дійде до якоїсь карної справи. Тому користуватись ними можна в стрілецьких комплексах, в тирах, але не на полюванні.

Smile: Есть какое-то оружие, из которого вы хотели бы пострелять, но в силу каких-то причин не можете?

Георгий Учайкин: Я взагалі стріляти не хочу, скажу чесно. Абсолютно не хочу. У нас проходять турніри, на яких люди стріляють, змагаються. А я не хочу, мені чомусь нецікаво. Я більше говорю про право. Мені достатньо зброї в житті. У мене немає таких амбіцій – з чогось постріляти. Звісно, приємно було б постріляти з якогось великого калібру.

Panter: Иметь оружие – это больше свобода, или больше – проблемы???

Георгий Учайкин: Свобода не може бути порівняною з проблемою. Перш за все, це відповідальність. Якщо ви маєте зброю, ви маєте відповідати за все, що з нею відбувається. Починаючи від умов зберігання, починаючи від сейфу, починаючи з того, чи зможе ваша дитина або теща залізти в цей сейф, де ви ховаєте ключі, хто має до них доступ. Як ви переносите зброю. Чи встигли ви продовжити дозвіл. Тобто це постійна відповідальність, яка дуже дисциплінує людей. Всі власники легальної зброї – дуже дисципліновані. Чи додає вона свободу? Так, свободу я відчуваю в тому плані, що я так просто своє життя не віддам. Це моя свобода, мій вибір. Звісно, не вистачає короткоствольної нарізної зброї, тому що ми ж не сидимо постійно вдома. Наприклад, дома є мисливська рушниця – чудово. Якщо хтось лізе до вас в хату, ламає двері – ви попередили і далі дієте згідно з законодавством. І має бути короткоствольна нарізна зброя. Всі неприємності (90%) з нами трапляються, коли ми покинули власне помешкання. І ще дуже важливий момент: наприклад, мисливську рушницю зазвичай для самозахисту заряджають патронами зі шротом або картеччю. Уявіть собі, щоб зупинити людину, потрібно поцілити в плече або в ногу – кількість шроту, яка вилітає, може просто обірвати кінцівку. Якщо не обірве, людина може просто вмерти від втрати крові. Тобто шалені наслідки при застосуванні такої зброї при самозахисті. Шалені наслідки при застосуванні нарізної мисливської зброї – це кулі, які здатні вбити лося або кабана. Весь світ вирішив це питання – існують пістолети до 50 калібру. Можна захищатися: поцілити в руку або в ногу і зупинити злочинця. Зупинили, надали першу допомогу, викликали «швидку», викликали міліцію – звісно, далі будуть величезні проблеми і розбори. Але ви врятуєте ту людину, яка нападала. І статистика виглядає таким чином: якщо захищатись за допомогою мисливської рушниці – 85% летальних випадків, а за допомогою короткоствольної зброї – 15%. Просто вражаюча різниця. Це не українська статистика, це світова статистика. При самозахисті з пістолетом людина залишиться живою.
Постійно нав’язується думка, що суспільство не готове. Ось дайте всім зброю – всі друг друга перестріляють. До цього часу не перестріляли, кухонними ножами не перерізали, машинами не задавили. Ще нав’язується такий момент: «Ви не зможете скористатися пістолетом». Чому? Чому я не зможу скористатися пістолетом? Як я навчився користуватись комп’ютером, як я навчився керувати автомобілем – це теж складно. Як я взагалі пересуваюсь машиною по всій Європі – навчився. І я запевняю кожного: навчитися володіти зброєю, пістолетом або револьвером, для самозахисту значно простіше, ніж навчитися водити автомобіль. Я вас запевнюю, що навіть жінка, навіть літня людина після декількох занять з професійним інструктором навчиться правильно себе захищати. Вам навмисно брешуть, щоб створити у вас такий комплекс меншовартості. Нагадаю, що молдавани, наші молдавські брати, володіють зброєю для самозахисту з 1994 року. Ви чули про якісь гучні випадки застосування легальної зброї в Молдові? Або в Прибалтиці? Ні.

Александра: Уважаемый Георгий! Скажите пожалуйста, было бы целесообразно создать в школе уроки обучения стрельбе или хотя бы дать азы как правильно обращаться с оружием? У нас в школах обучение обращению с оружием отсутствует вообще. Дети изучают автомат по старым, еще советским картинкам. Второе. Необходимость Закона об Оружии даже не оспаривается, здесь я с Вами согласна. А вот сможет ли любой человек, если ему все-таки придется применить оружие в целях своей самозащиты,им воспользоваться, к тому же правильно и быстро среагировать? Это ведь тоже важный психологический аспект. Что скажете?

Георгий Учайкин: 1. Як на мене, всі ДОСААФ, початкова довійськова підготовка, яка була за радянських часів, – мені це все подобалось. Україна з одного боку – велика держава, з іншого боку – маленька. Враховуючи наш без’ядерний статус, наш позаблоковий статус, наші намагання перейти на професійну армію – нам треба навчати населення поводитись зі зброєю. Як це відбувається в різних країнах? Наприклад, в Швейцарії з 12-14 років абсолютно всі хлопчики і дівчата приймають участь в стрілецьких змаганнях. Вже в цьому віці людина знає, як поводитись зі зброєю з метою самозахисту – цьому навчають з дитинства. Всі чоловіки 20-50 років – військовозобов’язані, всі знаходяться в кадровому резерві. Якщо я не помиляюсь, професійна армія Швейцарії трошки більше 20 тисяч чоловік, всі інші постійно знаходяться в кадровому резерві. І нікого не цікавить, хто ти – банкір, службовець, дизайнер, власник будь-якого підприємства. Якщо ти маєш громадянство Швейцарії – один раз на рік у тебе військові збори. Тільки спробуй затриматись – буде суд і тебе покарають. І так відбувається 30 років – з 20 до 50. Більше того, коли він пройшов військові збори, він йде додому з рушницею, з набоями, з формою – він має все це тримати дома. Швейцарія – це чудо-країна, яка як маленький їжачок, який заховався в Альпах. Її нейтралітет побудований, я думаю, на тому, що до них дуже важко прийти з війною. Всі озброєні, на 7,5 мільйонів населення 4,5 мільйони стволів. Якщо людина вже в непризовному віці, вона або здає свою рушницю, або залишає її у себе. В кожному домі є зброя, з дитинства всі стріляють – і злочинності майже немає. Також само в Фінляндії і Швеції. Чому Україні не перейти на таку модель захисту? Всі чоловіки повертаються з армії зі зброєю, відповідально зберігають її вдома. Це абсолютно нормально. Хтось може сказати, що це не спрацює в наші часи, тому що зброя стала технологічнішою, війни будуть відбуватись за допомогою ядерної або стратегічної зброї – можливо, так і буде. Але будь-яка війна відбувається з якоюсь метою, завжди йде боротьба за ресурс. Це ми бачимо скрізь у світі: і в Іраку, і в Сирії. Мова йде тільки про ресурси. І чому там не використовується така зброя? Дуже б просто було, наприклад, на Саддама Хусейна скинути атомну бомбу. Але буде заражена територія, туди не зможе ступити солдат-окупант. Тому ніхто не переходить цю межу. І потім окупантів зустрічає озброєне населення. Вся Америка озброєна. Я не пригадую прізвища японського адмірала, який і був автором атаки на Перл-Харбор, але він сказав, що ніколи не завоюють континентальну Америку, тому що з-під кожної травинки буди стирчати ствол. Тому Україні, на мій погляд, на завадило б починати навчання років з 11-12 і перейти поступово на таку схему побудування армії.
2. Це риторичне питання. Цьому просто треба навчитись. Вас мають фахово навчити, вам треба пройти курси. І я вас запевнюю, що ви це будете робити автоматично, так само, як ви користуєтесь запальничкою або сірниками, як натискаєте кнопки на телефоні. Це навички, які можуть бути вами набуті. Просто треба займатись – це набагато менше, ніж на автомобільних курсах. Але це врешті-решт врятує ваше життя. Навіть якщо ви не застосуєте зброю і не будете стріляти, сам вигляд зброї, постріл у повітря зупинить 80-90% бажаючих на вас напасти. Це життя, за нього треба боротися, навіть такими засобами.