ІБІС – єдиний представник зброярського бізнесу, чи черговий представник МВС?

В понеділок, 28.10.2019, відбулося перше засідання робочої групи Комітету ВРУ з обговорення законопроектів “Про зброю” 1222 та 1222-1.

Нагадаємо, що проект 1222 було розроблено групою фахівців, адвокатів, депутатів з врахуванням існуючого міжнародного досвіду, зокрема – Директиви Ради Європи щодо вогнепальної зброї на цивільному ринку.

Проект 1222-1 було подано, як альтернативний основному і він не є таким, що визначає порядок обігу та обліку вогнепальної цивільної зброї, а лише покладає функцію такого визначення на кабінет міністрів та профільні міністерства (зі слів автора 1222-1 – О.С.Бакумова з його вступної промови на засіданні комітету від 28.10.2019.).

Тобто, фактично, альтернативний законопроект 1222-1 є спробою консервації існуючого стану речей, за якого міністерство внутрішніх справ перебирає на себе не характерні для нього функції створення правил, а не контролю за їх дотриманням.

Серед інших доповідачів, особливої уваги заслуговує промова єдиного представника зброярського бізнесу, що був присутній – власника мережі магазинів “ІБІС”.

Озвучена позиція виглядала трохи дивною, адже на конкурентному ринку гравці зазвичай прагнуть чесних, відкритих та зрозумілих правил роботи. Але в цьому випадку, була озвучена пряма підтримка законопроекту 1222-1, який не встановлює жодних правил чи механізмів роботи, що може свідчити на користь того, що монополіста на ринку зброї в Україні цілком влаштовує ситуація правової невизначеності та регулювання ринкових відносин в ручному режимі через постанови та накази, а не в порядку, визначеному Законом.

Проте, дивними є також певні досить маніпулятивні тези, зокрема:

— “Зброя – не є стандартом самооборони”.

Маніпулятивне словосполучення, покликане на початку знайти своїх прибічників. Адже мало хто почне сперечатися з тим, що зброя сама по собі вирішує всі безпекові проблеми.

Проте, поглянувши уважніше, бачимо, що словосполучення “стандарт самозахисту” – трохи абсурдне. Є умови, за яких виникає потреба адекватного застосування сили для свого захисту. А зброя – лише інструмент, який може забезпечити можливість ефективного самозахисту.

В цьому ж контексті варто зазначити, що під стандартами варто розуміти якість послуг, які надають органи МВС, зокрема – національна поліція. І дуже часто їх якість залишає бажати кращого. І про згадані європейські стандарти сервісу у МВС, навіть із доступом поліції до зброї, нам поки залишається лише мріяти.

— “Короткоствол можна придбати, проте носити не можна”.

Тут необхідно пролити трохи світла на принцип законотворення в ЄС. Кожна країна Союзу має власне збройове законодавство, проте всі вони мають бути узгодженими із Директивою Ради Європи 91/477/EEC від 17.05.2017, а за невідповідність їй законодавства країни – передбачено суттєві штрафи для такої країни.

Отже, згідно із положень Директиви, зброя поділяється на кілька категорій, на підставі яких придбання та володіння зброєю або забороняється, або потребує отримання ліцензії, або потребує декларування. При цьому, якщо країна Союзу надає ліцензію на придбання, то така особа отримує т.зв. Європейське посвідчення власника вогнепальної зброї, яке ця особа зобов’язана носити із собою завжди, коли користується зброєю.

Тобто, дійсно, спікер сказав правду, зазначивши, що придбання пістолету дозволене в абсолютній більшості країн ЄС. Проте була спроба ввести слухача в оману тим, що носіння чи використання є забороненим в таких країнах. Перелік країн, де заборонене придбання та носіння/використання зброї – прямо зазначено на Європейському посвідченні власника зброї. А “9-10 ліцензій в Берліні”, якщо відповідає дійсності, скоріше є показником дотримання відповідних стандартів якості послуг, які надає берлінська поліція, а не ознака того, що носіння там заборонене.

— “Не зважаючи на всю подібність цих законопроектів” [1222 та 1222-1]

Теж Маніпулятивне твердження, покликане створити видимість “близької” позиції МВС [проект 1222-1] до вимог суспільства [проект 1222], адже якщо у випадку 1222 – проект максимально чітко та прозоро визначає рамки та вимоги для порядку набуття права власності та володіння, обігу та обліку вогнепальної зброї, максимально переймає досвід цивілізованої Європи, то проект 1222-1 – проект, який по своїй суті не лише цементує та впроваджує нові корупційні можливості в питання обігу зброї, але й не відповідає міжнародним безпекових критеріям в питаннях цивільної зброї.

— “[1222] змінює базовий принцип монополії держави на насильство”

В країні Небесної Сотні та незахищених (фактично – відкритих) кордонів із країною-агресором, надвисокого рівня насильницьких дій щодо цивільних пересічних громадян, участі представників правоохоронних органів у формуванні та діяльності ОЗУ – така згадка про “монополію держави на насильство” виглядає трохи цинічно та глузливо.

— “…розробив закон, який вперше досить складну галузь з різних сторін висвітлив”.

Знову Маніпулятивне твердження, у відповідь на яке варто навести пряму мову з цього ж засідання одного із співавторів проекту 1222-1 – О.С. Бакумова: “… [1222-1] він є більш рамочним законопроектом, він не розписує детально все, він встановлює грані, за які далі можуть рухатися і кабінет міністрів, і центральні органи виконавчої влади…”

Підсумовуючи, варто зазначити, що коротка промова власника мережі “ІБІС” більше асоціюється не з представником прозорого бізнесу, а із представником існуючої системи в МВС, яка прагне зберегти, а за можливості, – посилити інструменти свого впливу на стрілецький ринок, не зважаючи на світові стандарти.

Транскрипт виступу, для зручності, наведено нижче:

Ромас Грунскіс

Добрий день!

Я, схоже, єдиний представник бізнесу тут.

Хочу сказати наступне. Отже.

Короткоствольна зброя в Європі дійсно у величезній кількості є на руках. Тим не менше, це далеко не є стандартом самозахисту.

В абсолютній більшості країн Європи короткоствол можна придбати, проте носити не можна. Наприклад, на місто Берлін – 9-10 ліцензій на носіння. При тому, що сотні тисяч пістолетів знаходиться на руках. Іншими словами – можна купити та тримати вдома, можна купити і носити на спорт, можна купити й використовувати під час полювання. Це перше.

Друге. Незважаючи на всю подібність цих законопроектів, вони базуються на різних принципах. Законопроект 1222 на стільки розширює права власників зброї, що змінює базовий принцип монополії держави на насильство. От.

Громадяни зможуть застосовувати зброю, суб’єктивно вважаючи, що захищають законність. Таким чином, у випадку майнового спору обидві сторони можуть застосовувати зброю по відношенню один до одного абсолютно легально. От.

Ну і хочу сказати велике дякую Олександру Сергійовичу Бакумову, який розробив дійсно… ну, мабуть, це колектив розробив… колектив депутатів розробив закон, який вперше досить складну галузь з різних сторін висвітлив. От. Ну, дійсно, хотілось би підтримати цей законопроект і прошу депутатів його підтримати.